Земной отец, Отец небесный,
Связаны нитью очень тесно.
Как сильно ты меня любил,
Свою заботу мне дарил
Ведь ты мужчина, офицер
И для меня во всем пример.
Как в жизни должен поступать,
Чтобы не смог я в грязь упасть.
Ты дал мне в жнзни три урока,
Для них забвенью нету срока.
Ты знал, что нам Отец сказал
И розог от души мне дал.
Ведь я родной, а не приемный
И за урок совсем не больно.
Плохой поступок-болью в сердце,
Меня ты защищал от смерти.
Я этого не замечал
И очень часто обижал,
Тебя любимого отца.
Теперь я буду до конца
Жалеть о том, что не восполнил,
Своей любовью не наполнил.
Тебя давно уже не стало,
Война после войны достала.
Твоего взгляда не хватает,
Об этом сердце мое знает.
Моим успехам, как был рад,
Светился радостью твой взгляд.
Как счастлив был ты за меня,
Что возрастал день ото дня.
Как жаль, что не могу обнять,
Седую голову прижать.
Прости отец ,прости любимый,
Дай мне Господь в прощеньи силы.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
